Кодекс професійної етики – це зведення внутрішніх правил професійної спільноти гештальт-терапевтів, який визначає рамки професійних стосунків між терапевтом і клієнтом, терапевтом і групою, терапевтом і супервізором, терапевтом і терапевтом, терапевтом і спільнотою, студентом і навчаючим тренером.
1) встановлювати спільні цінності, принципи і стандарти професійної поведінки гештальт-терапевтів, а також інститутів, які навчають гештальт-терапії;
2) інформувати і захищати представників суспільства (клієнтів, студентів), які користуються послугами гештальт-терапевтів, а також інститутів, які навчають гештальт-терапії;
3) захищати гештальт-терапевта шляхом чіткого визначення стандартів професійної діяльності, кордонів практики і терапевтичного сетінгу.
Члени ВСППГП погоджуються дотримуватися даного кодексу і несуть відповідальність за дотримання принципів, які в ньому викладені. Окрім цього, члени ВСППГП готові співпрацювати з Етичною комісією в питаннях розгляду скарг, а також виконувати правила і процедури роботи Етичної комісії.
Утвердження рівної цінності кожної особистості;
Визнання унікальності, цінності і достоїнства кожної особистості – не залежно від походження, раси, етнічної і статевої приналежності, віросповідання, статевих і вікових відмінностей, сексуальної ідентичності чи сексуальних вподобань, фізичних обмежень, мови, соціального чи економічного статусу, а також духовних потреб;
Визнання значення автономії і саморегуляції особистості в контексті міжособистісних стосунків.
В.1 Гештальт-терапевт визначає задачі психотерапії, виходячи зі своїх знань, вмінь і навичок, які необхідні для підтримки розвитку процесу клієнта, а також у відповідності до контракту, заключеного з клієнтом.
В.2 Гештальт-терапевт усвідомлює свої обмеження і береться за виконання тільки тих терапевтичних задач, для вирішення яких він володіє необхідною компетенцією.
B.3 При виявленні меж своєї компетенції під час робочого процесу гештальт-терапевт направляє клієнта до іншого спеціаліста або звертається за допомогою до відповідних спеціалістів, колег чи до супервізора.
B.4 Першим кроком в цьому процесі є перегляд первинного контракту з клієнтом. Продовження роботи з клієнтом передбачає з боку терапевта дії, необхідні для підвищення своєї компетенції.
B.5 Терапевт ретельно вивчає, чи достатньо він кваліфікований у сфері проблематики і запиту клієнта. Якщо гештальт-терапевт визначає, що контекстуальне поле проблематики, структура і цілі запиту, а також границі сетінгу, необхідні для розвитку процесу клієнта, не сумісні з його професійними вміннями, він утримується від будь-якої подальшої роботи в цьому напрямку з цим конкретним клієнтом.
B.6 Гештальт-терапевт звертається до досвідчених колег за професійною підтримкою і допомогою для прояснення своєї проблемної ситуації.
B.7 Гештальт-терапевт звертається за індивідуальною або груповою супервізією, вибираючи найбільш підходящий для вирішення його проблемної ситуації формат супервізії.
B.8 Гештальт-терапевт формує мережу професійних контактів, куди можуть входити спеціалісти суміжних спеціальностей, громадські організації та медичні установи, щоб при необхідності мати у своєму розпорядженні необхідні діагностичні та терапевтичні засоби допомоги клієнтові.
В.9 Гештальт-терапевт признає необхідність проходження особистої терапії – в кризові періоди свого життя та практики і як частину професійної культури.
В.10 Саморозкриття психотерапевта під час терапевтичного сеансу носить виключно професійний характер.
B.11 Гештальт-терапевт признає необхідність постійного підвищення власної професійної та особистої компетентності. Таким чином, освітній процес триває все його професійне життя. В інтересах клієнтів гештальт-терапевт відкритий для важливих розробок і досліджень (як в гештальт-терапії, так і в інших напрямках психотерапевтичної практики) з урахуванням користі для коієнтів.
B.12 Гештальт-терапевт виключає із своєї психотерапевтичної практики (і професійної діяльності в цілому) будь-які не кваліфікаційні методики, програми і виступи (лекції, інтерв’ю, коментарі в засобах масової інформації, семінари), які не відповідають професійним стандартам.
B.13 Гештальт-терапевт ретельно документує свою діагностичну і терапевтичну роботу і дотримується законодавства України щодо терміну зберігання документації і засобів безпеки. Ретельне документування означає відповідність науковому рівню, дотримання об’єктивності та чіткості, необхідні для того, щоб зробити зміст документації зрозумілим і доступним для іншого терапевта.
C.1 Стосунки між клієнтом і терапевтом – це професійні стосунки, в яких благополуччя клієнта має першочергове значення для терапевта.
C.2 Гештальт-терапевт признає важливість терапевтичних стосунків для ефективної терапії, а також усвідомлює силу, вплив і проблеми залежності, які властиві для цих стосунків. В своїй практиці гештальт-терапевт буде діяти згідно з цим розумінням. Гештальт-терапевт не буде використовувати клієнта і зловживати терапевтичними стосунками в фінансовому, сексуальному, емоційному, політичному чи ідеологічному сенсі для своєї особистої вигоди, задоволення власних потреб, або в інтересах інших людей чи установ.
C.3 Гештальт-терапевт усвідомлює і приймає відповідальність за ситуації, коли будь-які зовнішні обставини чи інші стосунки, в які він включений, вступають в конфлікт з інтересами клієнта. У випадку такого конфлікту інтересів гештальт-терапевт повинен відкрито внести його в поле терапевтичних стосунків і застосувати необхідні дії для вирішення проблеми.
C.4 Гештальт-терапевт признає, що паралельні стосунки (з колегою, другом, родичем, сусідом, сексуальним чи діловим партнером) несумісні з терапевтичним процесом.
C.5 Фізичний контакт в терапевтичному процесі спрямований виключно на благополуччя клієнта і потребує особливого професійного осмислення і турботи. При фізичному контакті в терапевтичному процесі згода клієнта має першочергове значення.
C.6 Гештальт-терапевт прагне не змішувати терапевтичні, супервізійні, лікувальні та навчальні процеси у своїй практиці та викладацькій діяльності. Усвідомлює наслідки подвійних відносин для клієнта, супервізанта, студента та пацієнта, а також власні репутаційні ризики.
D.1 Будь-який обмін інформацією між гештальт-терапевтом і клієнтом вважається конфіденційним, з урахуванням розділу E («Особливі обставини») нижче.
D.2 Конфіденційність є необхідним принципом гештальт-терапії. Гештальт-терапевт не розголошує інформацію про життя клієнта і турбується про те, щоб особиста інформація клієнта не передавалась через мережу конфіденційних стосунків, які перетинаються (наприклад, через супервізію).
D.3 Використання матеріалів конкретного випадку для дослідницької роботи (звіт, публікація, стаття) чи навчальної діяльності (лекція, доповідь) може проводитися гештальт-терапевтом тільки з відома і за згодою клієнта зі збереженням анонімності останнього. Гештальт-терапевт зберігає строгу анонімність щодо персональних даних клієнта, змінюючи особисту інформацію, комбінуючи матеріал, використовуючи збірні образи, щоб гарантувати непізнаваність клієнта.
D.4 Зберігання особистих даних клієнтів, в тому числі історії хвороби, регулюється відповідними правовими і професійними нормами України.
D.5 Коли гештальт-терапевт хоче отримати певні дані про клієнта від інших спеціалістів чи організацій, він/вона дотримується прав клієнта відповідно до діючого законодавства України.
D.6 Гештальт-терапевт враховує право клієнта на ознайомлення з його/її письмовими даними (відповідно до діючого законодавства України) і обходиться з цією документацією вибірково щодо клієнта.
D.7 Якщо державні чи приватні установи (суди, страхові компанії і т.д.) запитують дані про клієнта, гештальт-терапевт вчиняє відповідно до норм діючого законодавства України. При цьому гештальт-терапевт керується турботою про терапевтичний процес і обговорює всі свої дії з клієнтом.
D.8 Збереження конфіденційності не має терміну давності.
D.9 У випадках отримання інформації про жорстоке чи халатне поводження з дітьми гештальт-терапевт зобов’язаний дотримуватися правових і професійних норм України, які стосуються захисту прав дитини.
D.10 У випадку, якщо у гештальт-терапевта, який працює в організації, є обґрунтовані побоювання з приводу безпеки клієнта і/або його/її оточення, він може прийняти рішення про порушення правила конфіденційності і поінформувати про це офіційних осіб, які мають право втрутитися і запобігти небезпеці, яка може трапитися. Клієнта необхідно поінформувати про такі дії терапевта.
E.1 Контракт – це угода між терапевтом і клієнтом, яка може бути заключеною як в усній, так і в письмовій формі. В контракті повинні бути чітко обговорені (обумовлені) питання вартості терапії, графік оплати, місце проведення, тривалість терапії, перерви і відміни сеансів клієнтом або терапевтом і т.д. Контракт може включати в себе опис особливостей контакту з психіатром чи іншими спеціалістами (якщо їх участь необхідна), стосунки з родичами клієнта та інші особливі ситуації. Умови, обговорені в контракті, є обов’язковими для обох сторін.
E.2 При заключенні терапевтичного контракту з потенційним клієнтом гештальт-терапевт чітко та відкрито говорить про свою компетентність, знання та досвід.
E.3 Гештальт-терапевт реалізує процедуру прийому, яка сумісна з процедурами прийому в тому місці, де він практикує.
E.4 Контракт на роботу з неповнолітніми укладається в присутності трьох осіб: терапевта, неповнолітнього і одного з його батьків (або офіційного опікуна). В роботі з неповнолітніми гештальт-терапевт дотримується норм діючого законодавства України в питаннях, які стосуються захисту прав дитини.
E.5 Будь-який відео-, фото-, аудіозапис чи спостереження терапевтичних сеансів обговорюється з клієнтом і проводиться тільки при інформованій згоді клієнта чи його законного представника.
E.6 Відповідно до вимог професійної конфіденційності гештальт-терапевт гарантує, що під час терапевтичних стосунків він не буде (свідомо чи навмисно) спілкуватися з будь-якою особою, яка пов’язана з клієнтом, не маючи на це згоди клієнта.
E.7 У випадку особистої кризи чи фізичного захворювання гештальт-терапевт використовує супервізію як спосіб відновлення професійних стосунків.
E.8 Процедура завершення стосунків між терапевтом і клієнтом обов’язково обговорюється в контракті. Стосунки завершуються за обопільною згодою між терапевтом і клієнтом. Терапевт старається уникати особистих стосунків з клієнтом після завершення роботи.
E.9 Будь-які зміни вищезазначених умов вимагають перегляду первинного контракту.
F.1 Реклама обмежується описом послуг, які надаються а також, кваліфікації спеціаліста, який ці послуги надає. Реклама не повинна містити відгуків, порівнянь чи натяків на те, що послуги, які рекламуються, є більш ефективними, ніж послуги інших гештальт-терапевтів, так само як і послуги представників інших терапевтичних шкіл та організацій. Рекламна діяльність гештальт-терапевта регулюється діючим законодавством України.
G.1 Терапевт забезпечує приватність терапевтичного сеансу як при очній роботі, так і при роботі з використанням технічних засобів аудіовізуального зв’язку (Skype, Viber, Zoom тощо). Все, що відбувається на сеансі, (без інформованої згоди клієнта) не повинно бути почуто чи записано ким-небудь іншим, окрім терапевта.
G.2 Гештальт-терапевт вживає всіх можливих заходів, щоб гарантувати, що клієнтові не буде причинено фізичної чи психологічної шкоди під час сеансів терапії. Під час сеансу гештальт-терапевт турбується і про власну безпеку.
G.3 Психотерапія не проводиться в зміненому стані свідомості (наприклад, в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння).
H.1 Конфіденційність може бути обмеженою, якщо стан клієнта становить небезпеку для нього самого чи для інших людей. В таких обставинах необхідно отримати, якщо таке можливо, інформовану згоду клієнта на зміну договору про конфіденційність (за винятком випадків, коли є вагомі причини вважати, що клієнт не здатний нести відповідальність за свої дії).
H.2 Якщо при укладанні контракту гештальт-терапевт вважає, що на клієнта поширюються виняткові обставини, він/вона просить клієнта назвати людину, до якої можна звернутися в цьому випадку. При непередбачених обставинах відступ від договору про конфіденційність буде обмежено фактичними умовами і часом – строго до тих пір, поки клієнт не відновить відповідальність за свої дії, крім випадків, коли присутня пильна (ретельна) супервізія процесу терапії.
H.3 В індивідуальній і/чи колективній надзвичайній ситуації (безпорядки, війни, стихійні лиха і т.д.) гештальт-терапевт зберігає сетінгову рамку, конфіденційність і автономію клієнта в тому обсязі, наскільки дозволяють умови.
H.4 У випадках, коли психотерапевтичний процес є частиною більш широкого процесу, гештальт-терапевт захищає конфіденційність і автономію клієнта. Це випадки, коли психотерапія ініційована «на замовлення» (робота в клінічних умовах, робота з організаціями, робота з неповнолітніми і т. д.) чи в команді з працівниками сфери охорони здоров’я. Гештальт-терапевт пояснює особливості такого сетінгу на початковому етапі укладання контракту і зв’язується з третьою стороною тільки після досягнення згоди клієнта.
I.1 Закон. Гештальт-терапевт обізнаний щодо чинного законодавства України, яке стосується професійної діяльності в рамках приватної практики чи роботи в установах, і уважно слідкує за відповідними юридичними приписами.
I.2 Дослідження. Гештальт-терапевт відкритий для співпраці і з готовністю вносить вклад в дослідницьку роботу, що сприяє подальшому розвитку теорії і практики психотерапії в цілому і гештальт-підходу зокрема. Гештальт-терапевт відкриває доступ терапевтичної спільноти до своїх дослідницьких напрацювань.
I.3 В своїй дослідницькій роботі гештальт-терапевт дотримується правил, які стосуються поваги до роботи колег, а також враховує авторські права на всі професійні матеріали.
I.4 Відповідальність перед колегами та іншими людьми. Гештальт-терапевт несе відповідальність за свою роботу перед колегами, працедавцями, однак, перш за все, враховує потреби клієнта, його право на особисте життя і автономію, а також дотримується договору про конфіденційність, який узгоджено з клієнтом.
I.5 Гештальт-терапевт не повинен вводити громадськість в оману недостовірною інформацією про свою кваліфікацію і перелік послуг, які надаються, оскільки це може перешкодити клієнту отримати таку послугу в іншого спеціаліста з кваліфікацією, яка підходить більше. Гештальт-терапевт не приховує від клієнта інформацію про інші варіанти отримання професійної психотерапевтичної допомоги.
I.6 Гештальт-терапевт поважає (в тому числі публічно) роботу інших спеціалістів. Гештальт-терапевт утримується від висловлювань про інші теоретичні моделі, школи, інститути чи про конкретних колег, які можуть їх дискваліфіковувати.
I.7 Гештальт-терапевт не береться за терапевтичний випадок чи проект, в якому вже бере участь інший терапевт – особливо у випадках, коли між цим терапевтом і клієнтом укладено терапевтичний контракт. У випадку сумнівів гештальт-терапевт вступає в діалог з колегою після отримання інформованої згоди клієнта.
I.8 Гештальт-терапевт не переслідує економічної чи іншої вигоди за направлення клієнтів до якого-небудь колеги чи в яку-небудь установу.
I.9 Якщо гештальт-терапевту стає відомо про поведінку колеги, яка може нашкодити репутації психотерапії як соціального інституту, він зобов’язаний протидіяти цьому колезі і/або його професійній асоціації.
I.10 Шкідлива діяльність. Гештальт-терапевт не втягується ні в яку діяльність, яка може поставити під сумнів етику його професійної поведінки чи дискредитувати його репутацію, а також репутацію самої професії.
I.11 Політичні аспекти терапевтичної роботи. Гештальт-терапевт усвідомлює соціальні та політичні наслідки своєї роботи, а також вплив своїх публічних висловлювань на соціальні та політичні теми на контекст терапевтичних стосунків з клієнтами.
I.12 Психотерапевтичне навчання та освіта. Задача психотерапевтичної освіти полягає в тому, щоб об’єктивно і зрозуміло інформувати тих, хто навчається, про теоретичні, методологічні та технічні напрацювання у сфері психотерапії в цілому і гештальт-терапії зокрема. Особиста думка викладача повинна бути заявлена, як така. Окрім того, тренерам гештальт-інститутів не слід давати приводи для хибних очікувань щодо офіційного визнання даної освіти законодавством України, яке регулює навчання психотерапії і присвоєння звання «психотерапевт».
I.13 Інститути, які навчають гештальт-терапії, перевіряють кваліфікацію, перспективи і психофізичну придатність кандидатів, а також надають чітку та повну інформацію про навчальні програми та внутрішні правила.
I.14 Інститути, які проводять підготовку гештальт-терапевтів гарантують якість освіти як щодо професійності викладачів і супервізорів, так і щодо узгодженості навчальних програм. Гештальт-інститути забезпечують внутрішній контроль якості освіти, а також регулярно проводять семінари про методологію освіти.
I.15 Стосунки між викладачами і студентами, а також між інститутами є чіткими і прозорими. Тренери гештальт-інститутів усвідомлюють особливості рольових стосунків «викладач-студент» і не використовують ці стосунки в своїх інтересах. Особливу увагу тренери приділяють аспектам залежності та ідеалізації, які притаманні для таких стосунків. Інститути розробляють директиви, які регулюють стосунки між тренером та студентом, а також надають площадку, на якій можна розглядати і вирішувати проблеми, які виникають.
I.16 Гештальт-інститути періодично перевіряють рівень підготовки студентів шляхом спеціально розроблених прозорих процедур.
I.17 Етичні принципи, які регулюють стосунки між терапевтом і клієнтом, рівною мірою актуальні і для сфери освіти, тобто для стосунків між тренером і студентом.
I.18 Протягом навчання гештальт-терапії студент захищений від можливої турбулентності, яка створюється плутаниною ролей з боку навчального тренера. Думка навчального тренера не може бути вирішальною в офіційній процедурі сертифікації, яка передбачена для оцінки успішності і придатності свого студента. Сертифікацію проводить інший незалежний тренер.
I.19 Інститути забезпечують адекватні особисті, дидактичні, клінічні та наукові стандарти щодо власного викладацького складу. Важливо забезпечувати регулярний професійний обмін між навчальними тренерами, необхідну супервізію, а також подальшу їх освіту та розвиток.
I.20 Якщо гештальт-терапевт виявляє, що знаходиться в конфлікті між різними етичними позиціями і вимогами, і не може вирішити його самостійно чи з допомогою супервізії, то він звертається в Етичну комісію ВСППГП для отримання необхідної консультації.
J.1 Гештальт-терапевт залишається повністю відповідальним за стосунки з колишніми клієнтами та нинішніми студентами.
K.1 Якщо гештальт-терапевт, який є членом ВСППГП, засуджений судом за будь-який кримінальний злочин чи є об’єктом приватного позову з боку клієнта, він зобов’язаний проінформувати про це Профраду ВСППГП.
L.1 Скарги і протести учасників терапевтичного і навчального процесів розглядаються Етичною комісією ВСППГП.
L.2 Звернення в Етичну комісію можна надіслати на електронну пошту: ethics.nagtu@gmail.com.
Склад Етичної комісії (ЕК) затверджується на Загальних зборах ВСППГП. На даний момент в комісію входять Тадика Катерина Іванівна (голова), Кулішов Володимир Володимирович і Тадика Таїсія Миколаївна. Для вирішення окремих питань в ЕК можуть запрошуватися інші члени спільноти.
При спробах подавача скарги самостійно покарати терапевта шляхом образ чи переслідування, ЕК залишає за собою право припинити стосунки з подавачем скарги.
При отриманні листа-скарги комісія звертається до подавача скарги за роз’ясненнями і його згодою на використання наданої інформації для обговорення з терапевтом, якого звинувачують. Після отримання згоди ЕК повідомляє терапевта про скаргу, яка надійшла на нього, і дає ознайомитися з її змістом. Після цього терапевт надає комісії своє бачення ситуації в письмовому вигляді.
Деталі розгляду між відповідачем та ЕК не розголошуються, оскільки є частиною персональної професійної рефлексії. Відповідач після закінчення процедури розгляду отримує копію висновку ЕК.
Подавець скарги інформується про порядок роботи ЕК та дає згоду на використання персональних даних, наданих ним під час розгляду.
Подальша робота будується в індивідуальному порядку – в залежності від кожної конкретної ситуації, проте зазвичай включає індивідуальні зустрічі з кожною із сторін конфлікту і розширені засідання з запрошенням подавача скарги і учасника ВСППГП, на якого ця скарга надійшла.
Тривалість роботи ЕК в кожному випадку може тривати в межах від місяця до року. Після закінчення процедури розгляду, подавець скарги отримує висновок, в якому відображена ситуація, описані етапи роботи ЕК, домовленості сторін та рекомендації для члена ВСППГП. Якщо протягом року рішення так і не змогло бути прийнятим, а сторони не досягли згоди, питання передається в ПР.
Ми просимо вас з розумінням поставитися до того, що ЕК потребує достатньо часу для опрацювання кожного звернення.
Ретельність і об’єктивність при розгляді кожного окремого випадку можуть бути забезпечені за допомогою чітких кордонів, колегіальності та неспішності.
Рішення ЕК може бути оскаржене позивачем (подавачем скарги) або учасником, на якого надійшла скарга. Протягом п’ятнадцяти робочих днів після отримання заключення ЕК апеляційна заява повинна бути надіслана секретарю ВСППГП (gestalt.secretary@gmail.com), який передає його в ПР. В свою чергу ПР повинна створити апеляційну комісію (яка не включає членів ЕК) для розгляду конкретної апеляційної заяви. Завдання апеляційної комісії – визначити, чи є вагомі підстави для апеляції.
Апелянт повинен надати чіткі і переконливі аргументи на користь одного чи двох наступних тверджень:
Якщо апеляція буде прийнята, то апеляційна комісія проінформує обидві сторони-учасниці апеляції. Передбачається, що процес апеляції після її прийняття буде завершено протягом тридцяти робочих днів. ЕК повинна передати всі матеріали, пов’язані з розглядом скарги, в апеляційну комісію. Після цього жодна зі сторін конфлікту не може надавати апеляційній комісії додаткові матеріали. Рішення апеляційної комісії в письмовій формі буде передано обом сторонам конфлікту, а також ПР протягом семи робочих днів.