Група про близькість, агресію і про те, як бути з кимось — і не загубити при цьому себе.
Поки людина не дуже важлива – ми всі прекрасно знаємо про кордони, свободу, повагу до себе й дорослу комунікацію.
Можемо навіть іншим пояснити, як треба.
А потім хтось стає важливим.
І диплом із дорослої комунікації кудись зникає.
Один терпить, підлаштовується, вгадує, дає більше, ніж хочеться, і не просить того, що потрібно. А потім дуже обґрунтовано злиться, що інший чомусь не здогадався.
Інший чудово вміє в близькість – поки дистанція безпечна. Але щойно хтось справді наближається, раптом з’ясовується, що свобода – найвища людська цінність, повідомлення можна прочитати завтра, а роботи останнім часом якось дуже багато.
Один боїться втратити іншого.
Другий – втратити себе поруч з іншим.
І обоє хочуть близькості.
Просто кожен має свій дуже надійний спосіб її ускладнити.
І тут нам знадобиться агресія
Не тільки та, якою грюкають дверима.
А та, якою ми говоримо:
«Я хочу».
«Я не хочу».
«Мені так не підходить».
«Я злюся».
«Мені тебе не вистачає».
«Відійди».
«Підійди ближче».
Співзалежний часто цю силу ковтає, щоб не ризикувати стосунками.
Контрзалежний – використовує її, щоб не ризикувати близькістю.
А ми будемо шукати третій варіант:
не ковтати себе і не виштовхувати іншого.
Ставити кордони так, щоб у них усе-таки залишались двері..
Бо бетонна стіна – теж чудовий кордон. Щоправда, стосунків за нею майже не видно.
Будемо досліджувати:
- чому ми погоджуємося на те, чого не хочемо, а потім злимось;
- чому чуже «ні» іноді звучить як «ти мені більше не потрібен»;
- як ми губимо власне «я», щойно з’являється дуже важливе «ми»;
- чому, коли інший наближається, іноді так хочеться шукати запасний вихід;
- як потреба в близькості маскується під образу, контроль, холодність та переконливе «мені все одно»;
- як злитися, ставити кордони, витримувати конфлікт — і не розносити стосунки на шматки;
- як пов’язані агресія, тілесність, сексуальність і бажання;
- і як бути поруч, не обираючи між «бути з тобою» і «бути собою».
Кому сюди:
- Якщо впізнаєш себе в «я стільки для тебе роблю, а ти…» — сюди.
- Якщо твоє улюблене «я сам/сама» працює навіть тоді, коли до біса хочеться не самому — теж сюди.
- Якщо закохуєшся в тих, кого треба наздоганяти. А коли наздоганяти починають тебе — кудись дівається весь запал.
- Якщо страшно, коли інший віддаляється.
- Або страшно, коли наближається.
І окремо — якщо ти вже знаєш про свої патерни, дитинство, тип прив’язаності й травми, можеш чудово пояснити, чому ти це робиш, – але в живих стосунках усе одно раз по раз опиняєшся в тому самому місці.
Чудово.
Теоретична частина вже закрита.
Бо на групі ми не будемо красиво говорити про стосунки.
Стосунки будуть відбуватися прямо тут.
Хтось буде подобатися. Хтось дратувати. До когось захочеться ближче, від когось — подалі.
Десь захочеться промовчати. Десь — довести. Десь — образитися й відійти.
А десь можна буде спробувати зробити інакше:
не втекти.
не проковтнути.
не атакувати.
а залишитися.
Собою. Поруч з іншим.
Online, Zoom
Старт: 20 жовтня 2026
Вівторок, двічі на місяць
9:00–12:00 за Києвом
25 зустрічей по 3 години
Вартість: 45 € за зустріч
Студентам НАГТУ години проєкту зараховуються як години терапевтичної групи.